Кабель для телефонної лінії замість мережного

Для передачі сигналу у локальних комп’ютерних мережах використовується кабель вита пара. Він являє собою ізольовані провідники, звиті між собою в пари. Така конструкція кабелю дала можливість збільшити його перешкодостійкість і швидкість передачі інформації.

Тобто вита пара, на відміну від не витого телефонного кабелю, має фізичні характеристики, які дозволяють використовувати її технології пакетної передачі даних.

Першим стандартом Ethernet, який застосував мережеву топологію «зірка» та підключення по витій парі, став 10BASE-T. Використовувався кабель категорії Cat 3 із двома парами звитих мідних провідників зі швидкістю передачі даних 10Мбіт/с на відстані 100м.

Стандарт 100BASE – T4 реалізував технологію швидкого Ethernet (Fast Ethernet) з використанням 4-х парного кабелю кручена пара Cat 3. Він забезпечує передачу зі швидкістю 100Мбіт/с.

Сьогодні цей кабель практично не використовується для побудови локальних мереж, тому що з’явилися нові категорії мережного кабелю, які забезпечують кращу пропускну здатність.

Звичайний кабель зв’язку не відповідає вимогам стандарту та не фігурує у протоколах, що описують технологію мережевих підключень.

Незважаючи на це, його застосовують в окремих випадках у домашній локальній мережі.

Як зробити мережевий кабель із телефонного

Якщо витої пари немає, а необхідно з’єднати між собою мережне обладнання, можна використовувати кабель для телефонної лінії. Для цього знадобиться:

• 4-х жильний плоский розподільний кабель із мідними ізольованими жилами та ПВХ оболонкою.
• Конектори 8P8C стандарту RJ 45
• Обтискний інструмент.
• Монтажні ножі.

Необхідно вибрати кабель з м’якими багатодротяними жилами. Обов’язкова умова – мідні жили. Послідовність виготовлення патч-корду:

1. За допомогою гострого ножа акуратно надрізаємо та знімаємо оболонку кабелю довжиною приблизно 3 см, залишаючи непошкодженою ізоляцію провідників.
2. Беремо конектор, у якому знаходяться 8 позицій для контактів. Повернувши його клямкою вниз, вставляємо жили в доріжки роз’єму. Нумерація у цьому положенні зліва направо. Провідники повинні зайняти 1, 2, 3 і 6 контакти і впертись у кінець роз’єму.
3. Переконавшись у правильності розташування жил, поміщаємо конектор у гніздо обтискного інструменту та стискаємо ручки.

З іншого боку кабелю повторюємо все в такій же послідовності, дотримуючись тієї ж кольорової схеми обтиску, яка була використана. При підключенні комп’ютера до маршрутизатора роз’єми дзеркально повторюють один одного.

Тобто використовується прямий метод підключення за стандартом Т568 для двох пар кабелю UTP. По 1 і 2 контакту йтиме передача, по 3 і 6 – прийом.

Для з’єднання двох комп’ютерів можна виготовити кросовер. У цьому випадку один кінець кабелю обтискаємо, як і вперше, в контакти 1, 2, 3 і 6. А на другому кінці міняємо місцями 1 і 3 жили, 2 і 6 жили.

При довжині дроту до 5м зниження швидкості передачі не відбудеться. Таким кабелем можна прокласти невелику мережу в квартирі. Але будьте готові до того, що вона підтримуватиме швидкість 10 Мбіт/с.